ДОКТРИНА НАРОДОВЛАДДЯ
Влада – народу! Влада – громадам!
1. Загальні положення
1.1. Правовою основою народовладдя є рівність прав громадян на країну, на загальну власність, на безпечний і комфортний стан загального навколишнього середовища.
1.2. Реалізація цих прав здійснюється через народовладдя як загальнонародне самоврядування, при якому на основі принципу більшості виключно дух, інтелект і воля народу визначають правила спільного буття в країні і кожен її громадянин має можливість на рівних з іншими брати участь у створенні та прийнятті управлінських рішень, що стосуються його життя, контролювати діяльність органів управління.
1.3. Народовладдя – це влада народу, громади над:
– самими собою – самоврядування;
– загальнонародною власністю, власністю громади;
– представницькими, виконавчими, судовими і контролюючими органами державного і місцевого значення.
1.4. Воля народу або місцевої громади виявляється за допомогою проведення референдуму - акту прямого волевиявлення, результат якого має статус управлінського рішення найвищого рівня на загальнодержавному і місцевому рівнях відповідно.
1.5. У випадку невиконання державними або місцевими органами волі народу або громад громадяни мають право припинити їхню діяльність за допомогою акцій непокори та інших дій аж до повстання.
2. Власність
2.1. У загальнонародній власності перебувають:
– земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони;
– энергодобувна галузь, державні електрогенеруючі підприємства та електромережі від цих підприємств до кінцевого споживача;
– залізнична інфраструктура і рухомий склад, інші транспортні комунікації і засоби загальнодержавного значення;
– оборонні підприємства, інші підприємства стратегічного для України значення;
– державна система грошового обігу.
2.2. У громад адміністративно-територіальних одиниць, мікрорайонів, кварталів, вулиць, багатоквартирних будинків і т.д. перебувають:
– у користуванні – виділені за законом ділянки землі;
– у власності – спільне майно громад.
3. Референдум
3.1. Референдуми проводяться щорічно, а також позачерговим чином на всеукраїнському і місцевому рівнях. Ухвалення рішення про проведення позачергового референдуму належить до компетенції представницьких органів управління. Ініціатива про проведення всеукраїнського або місцевого референдуму може бути реалізована на вимогу громадян, заявлену за допомогою інтернету або за допомогою збору підписів, не менш 1% від чисельності дієздатного дорослого населення України або громади відповідно.
3.2. На референдум можуть бути винесені будь-які питання, підготовлені належним чином. Питання готують виконавчі органи управління, затверджуючи їх рішеннями відповідних представницьких органів управління, а також громадяни і їхні об'єднання, що ініціювали референдум.
3.3. Відповідальними за проведення референдуму є представницькі органи управління.
3.4. Проведення референдуму контролюється об'єднаннями громадян і здійснюється в умовах рівного доступу до засобів масової інформації представників різних точок зору на обговорювану проблематику.
3.5. Голосування здійснюється відкрито або очним образом, або по інтернету за правилом "один громадянин - один голос". У голосуванні мають право брати участь всі дієздатні громадяни України віком старше 18 років. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість громадян, що взяли участь у голосуванні.
3.6. На щорічний референдум в обов'язковому порядку виносяться такі питання:
– оцінка діяльності обраних посадових осіб органів управління, судів і прокуратури за минулий рік (задовільно, незадовільно, немає думки). У випадку незадовільної оцінки більшістю учасників референдуму повноваження відповідних осіб припиняються.
– затвердження бюджетів і планів розвитку країни, адміністративно-територіальних одиниць на майбутній рік.
3.7. Винятково за допомогою всеукраїнського референдуму затверджуються:
– відчуження або передача в користування об'єктів загальнонародної власності, усуспільнення (націоналізація) об'єктів усіх форм власності за погодженням із власником;
– затвердження конституційних положень, загальнодержавних стратегій, програм і проектів розвитку України;
– вступ України в міжнародні союзи і вихід з них;
– рішення про зміну території країни.
3.8. Винятково за допомогою місцевих референдумів здійснюється:
– відчуження або передача в користування об'єктів власності громад, передача в користування ділянок землі, усуспільнення об'єктів усіх форм власності за погодженням із власником;
– затвердження положень статутів, стратегій, програм і проектів розвитку громад.
4. Органи управління
4.1. Представницькі органи управління (згідно з чинним законодавством – це органи самоорганізації населення, місцеві ради і Верховна Рада України) формуються за схемою покаскадного делегування повноважних представників знизу до верху (з можливістю заміни за фактом недовіри), починаючи з представників будинкових або вуличних комітетів і завершуючи Верховною Радою України. Вибори представників здійснюються за моральними і професійними якостями відкритим чином з числа кандидатур, запропонованих громадами багатоквартирних будинків або вулиць з відповідної території з урахуванням рекомендацій політичних і громадських організацій, інших об'єднань громадян.
4.2. Представницькі органи управління наділені повноваженнями приймати нормативно-правові акти, затверджувати бюджети і плани розвитку, призначати на конкурсній основі і відзивати суддів, керівників силових і контролюючих відомств, вищих керівників виконавчих органів управління, наділених у рамках наявного бюджету одноособовими повноваженнями формувати структуру виконавчого органа і здійснювати в ньому кадрові призначення.
Доктрина прийнята за основу Оргкомітетом Харківського обласного відділення Громадянського руху "За Народовладдя!" 25.04.12 для винесення на всеукраїнське обговорення.
Дополнителные материалы находятся по адресу: http://www.zobov.org.ua/content/299/
Видеоролики выступления на конференции
Комментариев нет:
Отправить комментарий