Проект системи народовладдя в статтях проекту Конституції України
Стаття 3.Людина, її життя і здоров'я, діти, сім’я, честь і гідність людини, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищими цінностями.
Обов’язки (потреби) людини по відношенню до самої себе є первинними і визначають спрямованість, зміст і головний обов’язок держави.
Права і свободи людини є вторинними та гарантуються державою.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Стаття 5. Україна є народною республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу через своїх представників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові через всенародний Референдум і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 13.Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією та законами України.
Кожний громадянин, юридична та фізична особа має право користуватися природними об'єктами на правах володіння відповідно до закону.
Власність зобов'язує державу, володіння зобов’язує громадянина, інших користувачів не використовувати природні об’єкти на шкоду природі, людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, володіння і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття . Управління в Україні здійснюється із двох центрів:
1) державної влади, представлених Президентом України, Верховною Радою, Радою Старшин та Кабінетом Міністрів, органів місцевого самоврядування;
2) Громадянської Ініціативи, яка є відображенням колективної свідомості та волі народу України, виразниками котрих виступають в різні часи та різних ситуаціях політичні, громадські, профсоюзні, професійні, культурні, релігійні, трудові та інші об’єднання громадян.
Стаття 38.Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, зборах (загальних зборах), конференціях, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до будь якого виду роботи чи служби в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах та установах України.
Стаття 71.Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного чи відкритого голосування.
Як часткова міра волевиявлення може здійснюватися по іншому принципу, визначеному законом.
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Раді Старшин, Кабінету Міністрів України та Громадській Ініціативі.
Р о з д і л
ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 118. Виконавчу владу в областях, районах і селищах, у містах Києві, Севастополі та Харкові здійснюють місцеві виконавчі комітети (виконкоми).
Особливості здійснення виконавчої влади в областях, районах і селищах, у містах Києві, Севастополі та Харкові визначаються окремими законами України.
Склад місцевих виконавчих комітетів формують місцеві Ради.
Обов’язки Голови місцевих виконавчих комітетів виконують Голови відповідних Рад які призначаються на посаду і звільняються з посади відповідними Радами.
В містах, селах та селищах, де обираються міські, сільські та селищні Голови, вони виконують обов’язки Голів відповідних Рад і виконавчих комітетів.
Голови місцевих виконавчих комітетів при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також селищним, районним чи обласним Радам.
Рішення голів виконавчих комітетів, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, Кабінетом Міністрів, головою виконавчої влади вищого рівня, або відповідною Радою.
Обласна, районна чи селищна Рада може висловити недовіру голові відповідного виконавчого комітету, на підставі чого приймає рішення щодо подальшого перебуванні голови на посаді. Рішення приймається двома третинами від складу відповідної Ради.
Стаття 119. Місцеві виконавчі комітети на відповідній території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних, районних та селищних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
@ 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; (відмінюється)
7) реалізацію інших наданих державою, Радами та населенням повноважень, програм та наказів.
Стаття 120. Керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Стаття . Організація, повноваження і порядок діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Р о з д і л
РАДА СТАРШИН
Стаття . Рада Старшин України:
1)передбачає і формулює зовнішні та внутрішні загрози Україні, своєчасно доводить їх до населення, органів державної влади і місцевого самоврядування;
2)аналізує і усвідомлює всі процеси які відбуваються в Україні та за її межами;
3)аналізує, координує і контролює діяльність всіх органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національної безпеки і оборони, дотримання прав і свобод людини, виконання Конституції та законів України.
4)дає висновки щодо конституційності законів, нормативно-правових актів та тлумачення Конституції України;
5) внесення подання про вибори та призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
6) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
7) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та
розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної
відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також
прокурорів.
Стаття . Рішення Ради Старшин носять рекомендаційний характер і вводяться в дію указами Президента України, відображаються в законах, прийнятих Верховною Радою, рішеннях Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади.
Стаття . До персонального складу Ради Старшин входять найвищі посадові особи держави, які займали свої посади в минулому: всі Президенти України, всі Прем’єр-Міністри, всі Голови Верховної Ради, всі Генеральні Прокурори, всі Голови Верховного Суду, всі Голови Служби Безпеки, всі Міністри закордонних справ.
Стаття . Головою Ради Старшин є старший за віком минулий Президент України.
Стаття . У засіданнях Ради Старшин можуть брати участь Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-Міністр, та інші запрошені посадови особи України.
Стаття . Рада Старшин створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень аналітичні, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби:
1)аналітико-концептуальний центр;
2)Рада Честі, Права та Гідності;
3)науково-експертне управління;
4)вища Рада юстиції (виконує в т.ч. функції Конституційного суду);
5)управління державного планування;
6)рахункову палату та інші;
7)раду національної безпеки і оборони та інші.
Стаття . Організація, компетенція, функції, та порядок діяльності Ради Старшин України визначаються законом.
Р о з д і л
ГРОМАДСЬКА ІНІЦІАТИВА
Стаття . Громадська ініціатива є другім центром управління в Україні.
Стаття . Громадська Ініціатива, це духовна, моральна сфера діяльності, яка не пов’язана з конкретною структурою, впливає через безструктурний спосіб управління, виражає колективну совість та волю народу.
Стаття . Громадська ініціатива тісно співпрацює з Радою Старшин.
Стаття . Громадська Ініціатива наділяється правом законодавчої ініціативи при наявності не менш як ста тисяч підписів громадян незалежно від території, національної належності, професії чи інших ознак.
Стаття . Прояви ініціатив Громадської Ініціативи не потребують ніяких дозволів органів влади, лише наявність волі громадян чи їх повноважних представників.
Стаття . Громадська Ініціатива:
Висловлює думки, ідеї, нагальні потреби народу, групи чи окремої людини.
Вносить в Верховну Раду проекти законів.
Формує громадську думку по основним напрямкам життя людей.
Мобілізує громадян на виконання Конституції, законів України та програм розвитку територій, міст, сіл та селищ.
Сприяє розвитку освіти, вихованню дітей та молоді.
Виражає нашу Історію, традиції, наше минуле, є носієм самобутності нашого народу.
Виступає ініціатором впровадження в життя нових досягнень науки, освіти, техніки та програм соціально-економічного розвитку.
Веде роботу по пропаганді здорового образу життя та здорового харчування.
Веде боротьбу проти вживання алкоголю, тютюну, інших видів наркотиків.
Сприяє відновленню родових відносин в сім’ях, створенню родових садиб та поселень.
Стаття . Організація, компетенція, функції, порядок діяльності та особливості законодавчої ініціативи Громадської Ініціативи визначаються законом.
Р о з д і л XI
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві, Севастополі та Харкові визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через
органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та
обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
В селі, селищі первинними органами місцевого самоврядування є вуличні комітети, які обирають сільські, селищні ради.
В районному центрі первинними органами місцевого самоврядування є вуличні та будинкові (для багатоквартирного будинку)комітети, які обирають міські ради.
Сільські, селищні та міські районних центрів ради обирають районну раду сільської місцевості.
В містах первинними органами місцевого самоврядування є будинкові комітети, які обирають вуличні, а при необхідності, і квартальні комітети.
Вуличні (квартальні) комітети обирають районні ради в містах де є поділення на райони, чи міські ради якщо поділення на райони немає.
Районні ради в містах, де є поділення на райони, обирають міські ради.
Міські, районні сільської місцевості ради обирають обласні ради.
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради обираються депутати строком на п'ять років.
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на п’ять років відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює відповідну раду, її виконавчий орган та головує на їх засіданнях.
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, податки, збори та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування через субсидії, субвенції та дотації. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування:
1)управляють майном, що є в комунальній власності;
2)затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;
3)затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
4)встановлюють місцеві податки і збори відповідно до
закону;
5)забезпечують проведення місцевих зборів (загальних зборів), конференцій, референдумів та реалізацію їх результатів;
6)утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з місцевих доходів, податків, зборів та коштів державного бюджету як субсидії, субвенції та дотації, або коштів державного бюджету для виконання спільних проектів та з коштів,залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень вищих органів виконавчої влади підконтрольні відповідно цім органам виконавчої влади.
Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Видеоролики с выступлением на конференции:
Комментариев нет:
Отправить комментарий